Ісус та Його життя -
Євангеліє від Марка
Ілюстрована навчальна Біблія для дітей
ПЕРША ЧАСТИНА
ПЕРША ЧАСТИНА
Передмова
Ісус та Його життя. За Євангелієм від Марка
Ласкаво просимо в Цілком новий, інший світ і Ми здійснимо подорож у минуле та зупинимося в місцевості під назвою Палестина. Цей край займає невелику територію, однак в історії світу відіграє надзвичайно важливу роль. Подорожуючи, ви матимете змогу зустрітися з яскравими особистостями, надзвичайними подіями та цікавими місцями. Ви зустрінете чоловіків та жінок усіх верств суспільства. Ви побачите, як звичайні люди здійснюють незвичайні вчинки. Але, що найважливіше, ви зустрінетеся з Чоловіком, Котрий перевернув світ і вплинув на нього, як нікто інший до чи після Нього. Ви зустрінетеся з Ісусом Христом!
Минуло дві тисячі років, а Ісус Христос продовжує залишатися найбільш унікальною постаттю в історії землі. Один письменник сказав: коли помирають видатні люди, їхня слава з плином часу тьмяніє, а пам'ять про них зводиться до параграфа в книжках з історії, але Ісус Христос залишається безсмертним, неперевершеним і непереможним. Біблія - це Боже слово; вона продовжує залишатися найпопулярнішою книгою у світі: її друкують і купують більше за будь-яку іншу книгу. Біблійні істини актуальні, вони здатні змінювати життя.
Подорож, у яку ми вирушаємо, може стати набагато цікавішою, якщо ми матимемо мапу, деякі дорожні знаки та набір інструментів для знаходження істини. Ілюстрована навчальна Біблія Нового перекладу для дітей упорядкована з урахуванням цих моментів. А тепер насолоджуйтеся читанням Божого Слова, вирушайте у подорож за описаною Марком історією життя Ісуса.
Що потрібно знати про цю книгу...
Ось деякі допоміжні орієнтири для вашої подорожі за книгою Марка.
Хто є автором?
Марко, якого іноді називали Іваном-Марком. Він супроводжував Павла в його першій місіонерській подорожі (Дії 13:13).
Кому адресована ця книга?
Християнам Риму.
У якому місті Марко писав своє Євангеліє?
Своє Євангеліє Марко писав у Римі.
Коли була написана ця книга?
Приблизно в період між 50 та 70-ми роками н.е. Більшу частину цього часу Римською імперією правив Нерон.
Вам також необхідно знати ось що: коли біля дати пишуть “до Р.Х.”, це вказує на час до Різдва Христового, тобто до народження Христа; “після Р.Х.” означає час після народження Ісуса. Подумайте: народження Ісуса було такою знаменною подією, Що весь світ при визначенні часу орієнтується на цю подію.
Чому Марко написав цю книгу?
Він написав цю книгу, щоб розповісти про Ісуса Христа, Його життя і вчення. Метою Марка було поглибити віру християн, які за часів імператора Нерона зазнавали переслідувань.
Кожне Євангеліє у Новому Завіті - це історія про Ісуса. Кожне було написане окремим автором та концентрувало увагу на певному аспекті життя Ісуса. Виявляється, Марко був людиною дії, оскільки більшу увагу зосереджував на діяльності Ісуса, аніж на Його словах. Завдяки Маркові ми бачимо Ісуса в дії, коли Він зцілює, годує, воскрешає чи звершує інші чудеса. Він показує нам Ісуса, Господа неба і землі, як покірного Спасителя-Слугу, що служить людям.
Ключовий вірш
Подібно до ключа, яким відмикають замок, ключовий вірш може відкрити значення Писання. У 10-му розділі, 45-му вірші Євангелія від Марка говориться: “Бо й Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох”. Цей вірш відкриває мету приходу Ісуса - ось чому він називається “ключовим віршем”.
Умовні знаки
У тексті використовуються умовні знаки, щоб допомогти вам у дослідженні. Ось ці знаки:
До кожного розділу даються пояснення, щоб зробити зрозумілими важкі вірші та подати цікаву інформацію:
НИЖНЯ, (горизонтальна) ПАНЕЛЬ - містить пояснення тексту, а БОКОВА,
(вертикальна) ПАНЕЛЬ - пояснення або ж тлумачення окремих біблійних слів,
питання по тексту, а також завдання для читача. Панелі та малюнки в тексті зменшені для полегшення завантаження сторінки і, отже, щоб їх збільшити й подивитися оригінал, натисніть двічі лівою кнопкою миші на зображенні і, з тієї ж причини текст Євангелії розділено на ДВІ ЧАСТИНИ.
А тепер приготуйтеся читати Євангеліє від Марка - попереду багато цікавих подій. Моліться, аби Бог показав вам, як ви можете, подібно до Ісуса Христа, служити іншим.
Євангеліє від Марка 1:1-13
Із захопленням розповідаючи своїм читачам усе про Ісуса Христа та Його діяльність на землі, Марко не описує історію народження Ісуса. Він розпочинає оповідь від того моменту, коли Ісусові було близько 30 років і Він починав Свою працю. А зараз давайте вирушимо в нашу подорож із Марком.
Іван Хреститель готує дорогу
1. Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. 2. Як написано в пророка Ісаї:
«Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу.
3. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його»,
4. - так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. 5. І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої.
6. Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. 7. І проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде
сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. 8. Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом.»
Хрещення і спокушення Ісуса
9. Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї, і був хрищений Йоаном у Йордані. 10.І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що, як голуб сходив на нього. 11. І голос ізлинув з неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання.»
12. І відразу Дух повів його в пустиню; 13. і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили.
Покликання перших учнів
14. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, 15. кажучи:
«Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію.»
16. Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.» 18.І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним.
Ісус виганяє нечистого духа
21. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
23. А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: 24. «Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!» 25. Ісус погрозив йому: «Мовчи, вийди з нього!» 26. Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього. 27. Здивувалися всі й один одного запитували: «Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!» 28.І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській.
Ісус зцілює багатьох
29. І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. 31. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, - і заходилась вона їм услуговувати.
32. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима. 34. І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. Ісус молиться у пустинному місці
35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. 36. Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним, 37. знайшли його й кажуть до нього: «Усі тебе шукають.» 38. Він же відповів їм: «Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов.» 39. І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів.
Зцілення прокаженого
40. І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити.» 41. І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: «Хочу, будь чистий!» 42. І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. 43.1, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його 44. й мовив йому: «Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво.» 45. Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, - тож Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди.
40. І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити.» 41. І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: «Хочу, будь чистий!» 42. І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. 43.1, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його 44. й мовив йому: «Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво.» 45. Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, - тож Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди.
Ісус оздоровлює паралізованого
2 1. Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. 3. І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо.
4. А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений, 5. Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи.» 6. А були й деякі книжники, що сиділи там таміркували собі: 7. «І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?» 8. Ісус же, вмить, збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: «Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? 9. Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10. Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого: 11. Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.» 12, Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: «Ніколи ми такого не бачили!»
4. А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений, 5. Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи.» 6. А були й деякі книжники, що сиділи там таміркували собі: 7. «І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?» 8. Ісус же, вмить, збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: «Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? 9. Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10. Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого: 11. Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.» 12, Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: «Ніколи ми такого не бачили!» Покликання Левія
13. І знову вийшов над море, і ввесь народ сходився до нього, і він навчав їх. 14. А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: «Іди за мною!» Той устав і пішов слідом за ним.
15. І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, - тих, що за ним ішли. 16. І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: «Чого він їсть і п’є з митарями та грішниками?» 17. Ісус, почувши те, сказав їм: «Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а
грішних.»
Ісуса запитують про піст
18. Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: «Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?» 19. Ісус відповів їм: «Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. 20. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів.
Ісус є Володарем суботи
23. Однієї суботи проходив Ісус ланами, а його учні на ходу зривали колосся. 24. А фарисеї ж йому й кажуть: «Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено?» 25. А він їм: «Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, - зголоднів бо він сам і ті, що з ним були? 26. Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з’їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були?»
27. І каже до них: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, 28. тож Син Чоловічий - Владика й над суботою.»
3 1. І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку. 2. Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, - щоб його обвинуватити. 3. І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: «Стань посередині!» 4. А потім до них і каже: «Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?» Вони ж мовчали. 5. Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: «Простягни лишень руку!» І той простягнув, і рука його одужала. 6. І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити.
За Ісусом іде багато людей
7. Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, 8. з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. 9. Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. 10. Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. 11. І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: «Ти - Син Божий!» 12. Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його.
Призначення дванадцятьох апостолів 13. Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. 14. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; 15. і дав їм владу виганяти бісів. 16. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро; 17. Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім’я Воанергес, у перекладі - Сини грому; 18. Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, 19. та Юду Іскаріота, що його і зрадив.
Ісус і Вельзевул
20. Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти. 21. Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: «Він не при собі!»
22. А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. 23. Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: «Як може сатана сатану виганяти? 24. Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись. 25. Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти. 26. Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав! 27. Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату.
28. Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. 29. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний.» 30. Вони бо мовили: «Він має нечистого духа.»
Мати та брати Ісуса
31. Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати. 32. Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: «Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають.» 33. А він у відповідь їм: «Хто моя мати та брати мої?» 34.І, поглянувшинавкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: «Ось моя мати та мої брати. 35. Бо хто чинить волю Божу, той - мені брат, сестра і мати.» 
Притча про сіяча
4 1. Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі, 2. І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; 3. «Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тож воно не дало плоду. 8. Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.» 9. І додав: «Хто має вуха слухати, хай слухає!»
10. А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. 11. І він сказав їм: «Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, 12. щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось.»
13. І сказав їм: «Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? 14. Сіяч сіє слово. 15. Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. 16. Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, 17. але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стається утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. 18. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. 20. А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше.»
Світильник на свічнику
21. І говорив їм: «Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? 22. Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. 23. Хто має вуха слухати, хай слухає!»
21. І говорив їм: «Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? 22. Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. 23. Хто має вуха слухати, хай слухає!»
24. І казав їм: «Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. 25. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має.» 
Притча про зростаюче насіння
26. І казав: «Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: 27. чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. 28. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. 29. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.»
Притча про гірчичне зерно
30. І мовив: «До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? 31. Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. 32. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.»
33. І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. 34. Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
Ісус заспокоює бурю
35. Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: «Перепливімо лишень на той бік!» 36. І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. 37. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. 38. А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: «Учителю, тобі байдуже, що
гинемо?» 39. Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: «Замовкни! Ущухни!» І затих вітер, і залягла велика тиша. 40. Тоді сказав до них: «Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?» 41. І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: «Хто це такий, що йому вітер і море послушні?» 
Зцілення одержимого нечистим духом
5 1. Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. 2. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. 3. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв’язати; 4. - раз-у-раз його зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. 5. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
6. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому 7. і закричав великим голосом: «Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!» 8. Бо він сказав до нього: «Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!» 9. Ще й спитав його: «Як тебе звати?» Той же відрік: «Леґіон - мені ім’я, багато бо нас!» 10. І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
11. А було там на узгір’ї велике стадо свиней, що паслося собі. 12. Тож удалися до нього з проханням. «Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них.» 13. І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. 14. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. 15. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого: сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі леґіон, - і полякались. 16. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. 17. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
18. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. 19. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: «Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.» 20. Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.
Мертва дівчина та хвора жінка 21. Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем. 22. Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім’я, а побачивши його, упав йому до ніг 23. і благав його вельми, кажучи «Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.» 24. Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. 25. А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу 26. й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, - 27. почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі. 28. Мовляла бо: «Як доторкнуся до його одягу - видужаю.» 29. І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби. 30. Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: «Хто доторкнувся до моєї одежі?» 31. Учні ж його сказали йому: «Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?» 32. Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так. 33. Жінка ж, налякана й тремтяча, - знала бо, що сталося з нею, - приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду. 34. А він же їй: «Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.»
35. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: «Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?» 36. Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: «Не бійся! Тільки віруй.» 37. І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
38. Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. 39. Увійшов же й каже: «Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!» 40. І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. 41. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: «Таліта кум» - що значить у перекладі: «Дівчино, кажу тобі, встань!» 42. І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. 43. Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти.
Пророк без пошани
6 1. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. 2. Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: «Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? 3. Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?» І брали йомуце за зле. 4. Але Ісус промовив до них: «Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.» 5. І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; 6. і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
Ісус посилає дванадцятьох апостолів на проповідь
7. І цокликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець; 9. щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
10. І говорив їм: «До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти. 11. А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм.» 12. Вони, вийшовши, проповідували покаяння, 13. і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
Смерть Івана Хрестителя
14. І зачув цар Ірод, - бо ім’я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. 15. Інші ж твердили: «То - Ілля!» - а ще інші: «То пророк - один із пророків!» 16. Зачувши про те Ірод, мовив: «То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.»
17. Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею. 18. Йоан же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого.» 19. Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, 20. бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
21. Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22. увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: «Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!» 23. Ще й присягнув їй: «Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства.» 24. Вийшла вона та й до своєї матері каже: «Чого маю просити?» Вона ж відповіла: «Голову Йоана Христителя!» 25. І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: «Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.» 26. Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. 27. Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці, 28. приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. 29. Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі. Нагодування п'яти тисяч
30. Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. 31. Він їм і каже: «Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи.» Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити. 32. І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні. 33. Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх. 34. Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
35. А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: «Місце самотнє тут, та й час уже пізній. 36. Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти.» 37. А він у відповідь їм: «Дайте ви їм їсти.» Ті йому й кажуть: «Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?» 38. Він же каже їм: «Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться.» Розвідались вони і кажуть: «П’ять, ще й дві риби.» 39. Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку. 40. І посідали гуртками по сотнях та півсотнях. 41. Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма. 42. І їли всі - й наситились. 43. І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби. 44. Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
Ісус іде по морю
45. І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. 46. Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
47. Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. 48. Коли ж побачив, як вони, веслувавши втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. 49. Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50. Усі бо уздріли його й занепокоїлись; Він же вмить заговорив до них, мовивши: «Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!» 51. І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, 52. бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне.
53. І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили. 54. А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали 55. і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває. 56. І куди він тільки приходив, - у села чи міста, чи в слободи, - клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.
7 1. Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. 2. І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, - 3. бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, 4. і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, - 5. отож питали його книжники та фарисеї: «Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?» 6. Він же відповів їм: «Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; 7. та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських. 8. Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді.»
9. І сказав їм: «Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. 10. Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому! 11. А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, - 12. тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. 13. Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!»
14. І прикликавши знову народ, промовляв до нього: «Слухайте мене всі й розумійте! 15. Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає!» 17. І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. 18. А він і каже їм: «То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19. - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими.»20. Далі казав:
«Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. 21. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину.» Віра жінки з Сирофінікії
24. І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хто-небудь про те, але не міг скритися. 25. Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. 26. Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. 27. Він відповів їй: «Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.»
28. Вона ж озвалась та й каже йому: «Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях.» 29. І сказав їй: «За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки.» 30. Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов.
28. Вона ж озвалась та й каже йому: «Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях.» 29. І сказав їй: «За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки.» 30. Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов. Оздоровлення глухонімого
31. І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. 32. І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. 33. І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої у вуха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; 34. а глянувши на небо, зідхнув та й каже: «Ефата», тобто: «Відкрийся!»
35. І зараз же відкрились його вуха, і розв’язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. 36. І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37. І, зачудовані понад усяку міру, говорили: «Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим.»
35. І зараз же відкрились його вуха, і розв’язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. 36. І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37. І, зачудовані понад усяку міру, говорили: «Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим.»
1. За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: 2. «Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. 3. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека.» 4. Тож відказали йому учні його: «З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?» 5. Він же спитав їх: «Скільки маєте хлібів?» «Сім», - відказали ті. 6. Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. 7. Мали й дещо риб, тож поблагословив і їх і наказав теж роздати. 8. І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; 9. було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. 10. А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
11. Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. 12. Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: «Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!» 13. І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.
Закваска фарисейська та Іродова
14. Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш одйн хліб у човні. 15. І наказував їм, кажучи: «Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!» 16. І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. 17. Ісус, довідавшись про те, каже до них: «Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? 18. Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам’ятаєте, 19. як я ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?» - «Дванадцять» - кажуть йому. 20. «А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?» - «Сім», - кажуть. 21. І він сказав їм: «То й ще не розумієте?»
Зцілення сліпого у Витсаїді
22. Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. 23. Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: «Чи бачиш щонебудь?» 24. Глянув той і каже: «Бачу людей, - наче б дерева ходячі!» 25. Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. 26. І послав його додому, кажучи: «Навіть у село не входь.»
Петро визнає Христа
27. І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: «За кого мене люди мають?»
28. Ті йому й відказали: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків.» 29. «А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я?» Озвавсь Петро та й каже до нього: «Ти - Христос.» 30. Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
28. Ті йому й відказали: «Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків.» 29. «А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я?» Озвавсь Петро та й каже до нього: «Ти - Христос.» 30. Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього. 
Ісус сповіщає про Свою смерть 31. І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне. 32. А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. 33. Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: «Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське.»
34. І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. 36. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.»
9 1. І сказав їм: «Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності.»
Преображення
2. Шість же день по тому бере Ісус із собою Петра, Якова та Йоана і веде самих їх окремо на високу гору. І переобразився перед ними: 3. одежа його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би. 4. Й Ілля з’явився їм з Мойсеєм, і говорили з Ісусом. 5. Заговорив і Петро та й каже до Ісуса: «Учителю, добре нам тут бути! Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсееві один та Іллі один.» 6. Не знав бо що сказати, тому що страх був огорнув їх. 7. І наступила хмара й отінила їх, а з хмари пролунав голос: «Це Син мій возлюблений, слухайтесь його!» 8. Але оглянувшись негайно навколо, не побачили вже нікого, крім самого Ісуса з ними.
9. А коли сходили вони з гори, наказав їм, щоб нікому не оповідали те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих. 10. І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає «воскреснути з мертвих.»
11. І запитали його, промовивши: «А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?» 12. Він же відрік їм: «Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, - та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений? 13. Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього.»
Зцілення хлопця з нечистим духом
14. Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними. 15. Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати. 16. А він спитав їх: «Про що сперечаєтеся з ними?» 17. І відказав йому один з народу: «Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа, 18. і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли.» 19. Він же у відповідь каже їм: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене.» 20. І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав 
качатися. 21. Спитав же його батька: «Скільки часу, як це йому сталося?» - «З дитинства», - відповів той. 22. «І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним.» 23. Ісус же каже йому: «Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує.» 24. І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: «Вірю, поможи моєму невірству!» 25. Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього.» 26. І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: «Вмер він.» 27. Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав.
качатися. 21. Спитав же його батька: «Скільки часу, як це йому сталося?» - «З дитинства», - відповів той. 22. «І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним.» 23. Ісус же каже йому: «Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує.» 24. І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: «Вірю, поможи моєму невірству!» 25. Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього.» 26. І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: «Вмер він.» 27. Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. 
28. Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: «Чому ми не могли його вигнати?» 29. Він відповів їм: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.» 
30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав. 31. Навчав бо своїх учнів і казав їм: «Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.» 32. Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати. Хто більший
33. І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: «Про що ви сперечалися дорогою?» 34. Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший. 35. Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: «Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою.» 36, Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них: 37. «Хто прийме одне з таких дитят в моє ім’я, - мене цриймає; а хто мене приймає, - не мене приймає, а того, хто послав мене.»Хто не проти нас, той за нас
38. Йоан же сказав до нього: «Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім’ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, - не ходить бо з нами.» 39. Ісус же мовив: «Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім’ям і міг би незабаром мене лихословити. 40. Бо хто не проти нас, той за нас. 41. Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди.
Застереження від спокуси
42. Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. 43. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, 44. де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 45. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, 46. де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 47. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, 48., де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 49. Бо кожен вогнем
посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться. 50. Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!»
посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться. 50. Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!» 
ДРУГА ЧАСТИНА
Немає коментарів:
Дописати коментар