Ісус та Його життя -
Євангеліє від Марка
Ілюстрована навчальна Біблія для дітей
ДРУГА ЧАСТИНА
Розлучення
10 1. Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх. 2. Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: «Чи можна чоловікові відпустити жінку?» 3. А він у відповідь сказав їм: «Що заповів вам Мойсей?» 4. Вони сказали: «Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити.» 5. «То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. 6. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. 7. Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, 8. й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. 9. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає.»
10. Удома ж учні знов його про те запитали. 11. А він сказав їм: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. 12. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить.»
Ісус та діти
13. І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм. 14. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: «Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. 15. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього.» 16. І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.
Багатий юнак
17. Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» 18. «Чого називаєш мене благим?» - сказав Ісус до нього. - «Ніхто не благий, окрім одного Бога. 19. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.» 20. Він же у відповідь мовив
до нього: «Учителю, я вже те дотримував змалку.» 21. Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.» 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства.
до нього: «Учителю, я вже те дотримував змалку.» 21. Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.» 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства. 
23. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: «Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!»24. Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: «Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!
25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.»
26. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: «Хто ж тоді може спастися?» 27. Ісус же, поглянувши на них, мовить: «У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо.» 28. І заговорив до нього Петро: «Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.» 29. Ісус озвавсь і каже: «Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, - 30. не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, - домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, - і в майбутньому віці життя вічне.31. І багато з перших стануть останніми, а останні - першими.»
Ісус знову сповіщає про Свою смерть
32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: 33. «Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; 34. і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.» 
Прохання Якова та Івана
35. Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: «Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.» 36. Він же їм відповів: «Що хочете, щоб я зробив вам?» 37. «Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.» 38. Ісус же сказав їм: «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?» 39. Ті йому відповіли: «Можемо.» Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано.»
41. Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. 43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.»Сліпий Вартимей отримує зір
46. І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!» 48. Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» 49. Ісус же спинивсь і каже: «Прикличте його!» Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: «Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе.» 50. Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, до нього звернувшись, каже: «Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?» А сліпий йому: «Учителю мій, - щоб я бачив!» 52. Сказав Ісус до нього: «Іди, віра твоя спасла тебе.» І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.
Урочистий в'їзд Ісуса до Єрусалима
11 1. Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів, 2. кажучи їм: «Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. 3. А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? - відкажіть: Господь його потребує, - тож негайно відішле його назад сюди. 4. Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, - і відв’язали. 5. Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: «Що робите, що ото осля відв’язуєте?» 6. Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. 7. І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього. 8. А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж - віття, нарізане в полі.
9. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: «Осанна! 10. Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!» 11. І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.
9. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: «Осанна! 10. Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!» 11. І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. Ісус очищує храм
12. Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. 13. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. 14. І озвавшися, промовив до неї: «Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!» А учні його чули це.
15. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, 16. а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. 17. Навчав він їх і казав їм: «Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!» 18. Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. 19. Увечері ж вийшов поза місто. 
Засохла смоківниця
20. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. 21. Тоді Петро, згадавши, каже йому: «Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла.» 22. Ісус же у відповідь сказав їм: «Майте віру в Бога. 23. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так. 24. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так. 
25. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. 26. Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших.» Питання про владу Ісуса
27. І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші 28. й кажуть до нього: «Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?» 29. Ісус же відказав їм: «Спитаю я вас одну річ: дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню. 30. Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені.» 31. Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: 3 неба, - то скаже: Чому ж ви не повірили йому? 32. А скажемо: Від людей, - лячно народу, - всі бо вважали Йоана, що він пророк. 33. І відповіли Ісусові: «Не знаємо.» Ісус же відказав їм: «То й я вам не скажу, якою владою я це роблю.»
Притча про винарів
12 1. І почав до них промовляти притчами: «Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від’їхав на чужину. 2. І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. 3. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали.
6. Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб’ємо і його, то й спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. 9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. 11. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!»
12 1. І почав до них промовляти притчами: «Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від’їхав на чужину. 2. І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. 3. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали.
6. Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб’ємо і його, то й спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. 9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. 11. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!»
12. І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
Питання про податки
13. Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові. 14. Прийшли ті й кажуть до нього: «Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?» 15. Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: «Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив.» 16. Вони й принесли. І каже їм: «Чий це образ і напис?» - «Кесарів», - ті йому відповідають. 17. Тоді Ісус промовив до них: «Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові - що Боже.» І вони дивувались йому.
Шлюб на небесах
18. І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання: 19. «Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму. 20. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства. 21. Узяв її другий - і помер, не лишивши потомства; так само і третій. 22. Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка. 23. При воскресінні, як вони воскреснуть, - котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку.» 24. Ісус же сказав їм: «Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? 25. Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. 26. А про мертвих - що вони воскреснуть - хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я -
Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! 27. Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся.»
Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! 27. Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся.» 
Перша заповідь
28. Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: «Яка перша з усіх заповідей?» 29. Ісус відповів: «Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний, 30. і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю.
31. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.»
32. І сказав йому книжник: «Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього. 33. А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви.»
34. Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: «Ти недалеко від Божого Царства.» І ніхто не смів більше його запитувати.
31. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.»32. І сказав йому книжник: «Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього. 33. А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви.»
34. Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: «Ти недалеко від Божого Царства.» І ніхто не смів більше його запитувати.
Чий син Христос?
35. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: «Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів? 36. Адже ж Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги. 37. Сам Давид зве його Господом; як же тоді він - його син?» І багато людей слухало його радо.
38. І він говорив у своїм повчанні: «Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, 39. перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, 40. що з’їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд.»
38. І він говорив у своїм повчанні: «Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, 39. перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, 40. що з’їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд.» 
Вдовині лепти
41. І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. 42. І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант.
43. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: «Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. 44. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток.»
43. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: «Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. 44. Усі бо кидали з свого надміру, вона ж з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток.»Ознаки останнього часу
13 1. І як виходив із храму, каже йому один з його учнів: «Учителю, поглянь, що за каміння, що за будівля!» 2. Ісус же сказав до нього: «Бачиш оці будівлі великі? Не лишиться тут каменя на камені, якого б не перевернули.»
3. Як же він сидів на горі Оливній, проти храму, Петро, Яків, Йоан та Андрій спитали його насамоті: 4. «Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має здійснитися?» 5. Тоді Ісус почав до них промовляти: «Вважайте, щоб ніхто не обманув вас. 6. Багато прийде під моїм ім’ям, і вам казатимуть: Це я, - і багатьох зведуть. 7. Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. 8. Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя. 9. Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене - їм на свідоцтво. 10. А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам.11. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. 12. Брат видасть на смерть брата, батько - дитину. Діти-повстануть на батьків і смерть їм заподіють. 13. І ненавидітимуть вас усі за моє ім’я. Та хто витримає до кінця, - той буде спасенний.
14. А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, - хто читає, хай розуміє! - тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; 15. хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї; 16. а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу. 17. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час.
18. Моліться, щоб це не сталося зимою! 19. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде. 20. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні.
18. Моліться, щоб це не сталося зимою! 19. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде. 20. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні.
21. І коли вам хтось тоді скаже: Ось тут Христос, - абож: Глянь, онде! - то не вірте. 22. Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда, щоб, оскільки можна, одурити вибраних. 23. Ви ж зважайте! Я сказав вам усе заздалегідь.
24. За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла, 25. зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться. 26. І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою.
27. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
27. Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28. Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м’яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо. 29. Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що - близько, під дверима!
30. Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. 31. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
30. Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. 31. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
Дня або години не знає ніхто
32. Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець. 33. Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. 34. Як чоловік, що, від’їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, 35. - пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, - ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, 36. - щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні. 37. А що вам кажу, - кажу всім: Чувайте!»
32. Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець. 33. Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. 34. Як чоловік, що, від’їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, 35. - пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, - ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, 36. - щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні. 37. А що вам кажу, - кажу всім: Чувайте!»
Намащення Ісуса у Витанії
14 1. Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, 2. але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
3. І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. 4. Деякі обурилися між собою: «Навіщо, мовляв, така втрата мира! 5. Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!» І вони ремствували на неї. 6. Але Ісус сказав: «Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. 7. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.
8. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. 9. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї.»
8. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. 9. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї.» 
10. Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм. 11. Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час. Господня Вечеря
12. А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: «Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху?» 13. І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: «Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним, 14. і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху? 15. І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам.» 16. Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
17. Якже настав вечір, - приходить з дванадцятьма. 18. І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: «Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть.» 19. Вони засмутились і один по одному заходились його питати: «Чи не я?» 20. Він відповів їм: «Один з дванадцятьох, що вмочає зо мною руку в миску. 21. Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!» 
22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: «Беріть, це моє тіло.» 23. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. 24. Та й сказав їм: «Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох. 25. Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім.» 26. І, проспівавши, вийшли на гору Оливну. 27. І сказав їм Ісус: «Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. 28. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї.» 29. А Петро сказав до нього: «Навіть коли й усі спокусяться, - та не я!» 30. Відповів йому Ісус: «Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.» 31. А він ще більше твердив: «Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!» І всі так само говорили. 32. І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: «Посидьте тут, поки я помолюся.» 33, І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. 34. Потім каже до них: «Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.» 35. Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.36. І мовив: «Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти.» 37. І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: «Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? 38. Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!»
39. І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. 40. І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати. 41. Повернувся він утретє й каже їм: «Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. 42. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!» Арешт Ісуса
43. І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших. 44. Його зрадник дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно.» 45. І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його. 46. А вони наклали на нього руки й схопили його. 47. Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. 48. Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: «Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати. 49. Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це - щоб збулося Писання.» 50. Тоді всі, лишивши його, повтікали.
51. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, 52. тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
Перед синедріоном
53. І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. 54. Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі. 55. Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили. 56. Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. 57. А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно: 58. «Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.» 59. Та й це їхнє свідчення не було однозгідне. 60. Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: «Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?»
61. Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: «Чи ти єси Христос, Син Благословенного?» 62. «Я є, - відповів Ісус, - і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних.» 63. Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: «Навіщо нам іще свідків? 64. Ви чули богохульство! Як вам здається?» І всі вони присудили, що смерті він гідний. 65. Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: «Пророкуй!» А й слуги били його по обличчі.Петро відрікається від Ісуса
66. Коли Петро був унизу на подвір’ї, приходить одна з служниць первосвященика 67. і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: «А й ти був з Ісусом Назарянином.» 68. Та він відрікся, кажучи: «Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш.» Та й вийшов геть на переддвір’я, - а півень і заспівав! 69. Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: «Цей з їхніх.» 70. Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: «Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин.» 71. Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете. 72. І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: «Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся.» Та й заридав гірко.Ісус перед Пилатом
15 1. З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками - увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. 2. Пилат спитав його: «Ти - цар юдейський?» Він же у відповідь мовить йому: «Ти кажеш.» 3. А первосвященики багато обвинувачували його. 4. І знову спитав його Пилат, кажучи: «Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять.» 5. Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
6. На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. 7. А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. 8. І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. 9. Пилат же відповів їм, кажучи: «Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?» 10. Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. 11. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустити їм радше Варавву. 12. Пилат знову заговорив і мовив до них: «Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?» 13. А ті знову закричали: «Розіпни його!» 14. Пилат же сказав до них: «Що за зло вчинив він?» А вони ще гірше кричали: «Розіпни його!» 15. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли. Солдати глумляться над Ісусом
16. Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. 17. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець iз тернини, поклали на нього 18. та й почали його вітати: «Радуйся, царю юдейський!» 19. І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
20. Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття.
Розп'яття
21. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
22. І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, 23. та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. 24. Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. 25. Була ж третя година, коли вони розіп’яли його. 26. А був і напис, за що його засуджено, написаний: «Цар Юдейський.» 27. І розіп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. 28. Тоді збулось Писання, що каже: «І з беззаконними полічено його.»
29. І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: «Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш, 30. - спаси себе з хреста!» 31. А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: «Інших спасав, а себе - не може спасти! 32. Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували.» Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його. Смерть Ісуса
33. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. 34. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: «Елої, Елої, лама савахтані?» - що означає у перекладі: «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?»35. Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: «Он, Іллю кличе!» 36. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: «Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!»37. А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. 38. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. 39. Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: «Чоловік цей справді був Син Божий.»
40. Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, 41. що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
42. Коли настав уже вечір, - тому що була це п’ятниця, тобто перед суботою, 43. - Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44. Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; 46. а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.
45. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; 46. а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено. 
Воскресіння
16 1. Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3. та й говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» 4. Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, - був бо дуже великий.
5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, - і вжахнулись. 6. А він до них промовив: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали.
7. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.» 8. І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.
7. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.» 8. І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.
9. Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів. 10. Вона пішла й повідомила тих, що були з ним і що сумували й плакали. 11. Вони ж, почувши, що він живий та що вона його бачила, не йняли віри. 12. Після цього з’явився в іншім вигляді двом з них, що були в дорозі й ішли на село. 13. І ці, повернувшися, сповістили інших, але й їм не йняли віри. 14. Нарешті з’явився він самим одинадцятьом, коли то були за столом, і докоряв за їхнє невірство та твердосердя, що не повірили тим, які бачили його воскреслого з мертвих.
15. І сказав їм: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. 16. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений. 17. А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім’ям моїм виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими; 18. гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане.» 
19. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога. 20. Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував слово чудесами, які його супроводили.
Марко показав нам Всемогутнього Бога,
Який заради нас став нам слугою.
Тож будемо служити один одному, як служив Він.
Немає коментарів:
Дописати коментар